перегляньте за посиланням  Нейропсихологічна гра,

потренуйте разом з дітками можливості свого мозку.

 

 

4 ВПРАВИ, ЩО ДОПОМОЖУТЬ

ШВИДКО ЗНИЗИТИ РІВЕНЬ ТРИВОГИ 

Наступні техніки допоможуть стабілізувати емоційний стан, знизити рівень тривоги, впоратися з фізичною та психічною напругою від стресу.

1️⃣ Вправа «Дихання за квадратом»

📌Під час виконання техніки важливо фокусувати увагу на ритмі дихання та тому, як ви робите продовжений повний видих.

📉 Схема така:

👆🏻Вдих. Рахуємо до чотирьох.

⛔️Пауза. Рахуємо до чотирьох.

👇🏻Видих. Рахуємо до чотирьох.

⛔️Пауза. Рахуємо до чотирьох.

📌Для емоційної стабілізації достатньо 5-8 циклів повторення вправи.

2️⃣ Вправа «Глибоке дихання»

🔅Ляжте.

🔅Проскануйте своє тіло і визначте ті частини, в яких відчувається напруга.

🔅Одну руку покладіть на живіт, а іншу — на грудну клітку.

🔅Повільно вдихніть через ніс животом так, щоб рука піднялася вгору; грудна клітка повинна піднятися тільки злегка. Затримайте дихання та порахуйте до п’яти.

🔅Злегка усміхніться, а потім якомога довше видихайте через рот. Під час видиху видавайте шиплячий звук.

♻️Повторіть вправу щонайменше п’ять разів, у перспективі зможете збільшити час практики глибокого дихання до 5-10 хв.

🔅Після закінчення вправи знову проскануйте своє тіло, щоб побачити, чи залишилася напруга.

📌Після оволодіння цією технікою ви зможете виконувати її в будь-якому положенні тіла.

3️⃣ Вправа «Прогресивна м’язова релаксація»

Виконуючи цю вправу, вам необхідно: ✔️поетапно напружувати різні групи м’язів; ✔️затримувати цю напругу; ✔️з видихом відпустити напругу й розслабити тіло.

🟢Отже:

🧩Напружте: м’язи ніг ➡️ стопи ➡️ ікроножні м’язи ➡️ сідниці ➡️ спину ➡️ живіт ➡️ руки ➡️ стисніть кулаки ➡️ напружте шию ➡️ м’язи обличчя та голови.

🧩Затримайте напругу.

🧩З видихом — відпустіть. 📌Якщо є потреба, зробіть декілька циклів цієї вправи.

4️⃣ Вправа «Безпечне місце»

📌Ця техніка на уяву, допоможе вам відволіктися від того, що відбувається зараз.

🔔Сядьте або ляжте.

▶️ Заплющте очі.

▶️ Зосередьте увагу на своєму тілі та розслабте його.

▶️ Зробіть глибокий вдих носом і продовжений видих ротом.

▶️ Спробуйте у своїй уяві відтворити те місце, яке у вас асоціюється з безпекою та комфортом. Це може бути реальний спогад або щось фантастичне.

❓Що ви відчуваєте в цьому місці? Чуєте? Бачите? Уявіть/згадайте все якомога детально.

▶️ Побудьте там.

▶️ Вберіть у себе спокій, комфорт, позитивні переживання та емоції, які пов’язані з цим місцем.

 

Вправи на розлаблення💙💛
“Хмаринки”
🍀Уявіть собі теплий літній вечір. Ви лежите на траві і дивіться на хмаринки, що пропливають у небі – такі білі, великі, пухнасті хмаринки в блакитному небі. Навколо все тихо та спокійно, вам тепло та затишно.
🍀З кожним подихом і видихом ви починаєте повільно і плавно підніматися в повітря, все вище і вище, до хмаринок.
🍀Ваші ручки легкі, ваші ніжки легкі. Все ваше тіло стає легким, як хмарка. Ось ви підпливаєте до найбільшої і пухнастої, до найкрасивішої хмаринки на небі. Ближче і ближче.
🍀І ось ви вже лежите на цій хмаринці, відчуваєте, яка вона пухнаста і ніжна… (пауза – погладжування дітей). Ви розслаблені та спокійні.
🍀Та ось хмаринка опустила вас на галявину. Посміхніться своїй хмаринці. Потягніться і на рахунок «три» розплющіть очі.

 

 

КОРИСНІ ВПРАВИ ДЛЯ ДІТЕЙ❗

1. Повернення до себе: Обмальовуємо долоньки фарбами, плескаємо. «Привіт, пальчику, як ти живеш?»

2. Заземлення, почуття опори: Вирощуємо «великі ноги». Залишаємо відбитки, малюнки стопами і долоньками на піску. Малюємо дерева, квіти, кущі — усе з великими і міцними коренями. Тремося носами, плечима, ліктями. Тупотимо ніжками сильно, як бегемотики, які проганяють хижаків.

3. Повертаємо відчуття контролю: Дати в руки те, що можна пом’яти (пластилін, глину). Пограти з конструктором. Ліпимо тварину, якої в природі не існує. Ліпимо маску і кривляємося. Нехай у дитини буде хтось, хто ще менше від неї — улюблена іграшка, лялька, цуценя: хтось, про кого вона дбатиме.

4. Гра «Ти де?» — «Я тут!». Створити «сейф», куди малюк зможе заховати свої страхи у формі зім’ятих папірців, шишок, клаптиків, малюнків.

5. Гра «Тортик» (Піца). Ця тілесна вправа «заземляє». Важливо, щоб кожна дитина отримала свою частку уваги. Отже, вибираємо, з кого робити «тортик» чи «піцу». Потім шарами різної інтенсивності на підлітка «накладається» цукор, борошно, салямі, сир та все решта. Це чудова вправа на зняття м’язових затисків.

6. Гра «Рукостискання». Діти вітаються за руку, при цьому не відпускаючи її при стисканні, поки не знайдеться нова людина для стискання іншої руки.

7. Гра «На щастя — На жаль». Ця класна вправа дає уявлення про те, що вихід зі складної ситуації завжди є. Грають по черзі. Перед підлітком і його друзями озвучується складна ситуація. Наприклад: «В Україні почалася війна». Хтось інший продовжує: «Але, на щастя, вся моя родина ціла». Черга переходить до іншого: «Але, на жаль, мої друзі в іншому місті вимушені три доби поспіль ночувати в бомбосховищі». І далі по колу: «Але, на щастя, українці об’єдналися, як ніколи за часів незалежності». Тобто всі учасники продовжать і закінчать цю ситуацію. Важливо, щоб діти зрозуміли: будь-яка ситуація надзвичайно багатогранна.

8. Зробіть «Ловця снів» з паличок і кольорових ниток як павутинку. Можна повісити біля місця, де дитина спить, щоб той «ловив» погані сни і не пускав їх до малюка. Шукаємо ресурси для подолання страхів — ліпимо, малюємо, клеїмо янгола-захисника.

9. Робимо «Штаб». Навіть якщо ви в бомбосховищі, можна зробити «бункер у бункері» — тільки для дітей. У цьому укритті діти ховаються, розповідають один одному секретики, граються з ліхтариками. А можна там заховатись і цілій родині, обійматись, мріяти.

 Як наш мозок реагує на недостачу води?

🚱Зневоднення викликає стрес для тіла, а коли тіло знаходиться в стресі, ми можемо відчувати загальні симптоми тривоги.

👩‍🔬Наукове дослідження, яке розглядало вплив води на настрій, виявило, що

‼️Обмеження споживання води призводить до зниження задоволеності, спокою, позитивних емоцій та бадьорості/активності, а збільшення споживання води призвело до зменшення втоми та розгубленості.

🔬Дослідження також показують, що зневоднення може викликати поганий настрій. Легке зневоднення може викликати почуття гніву, розгубленості, напруги та втоми.

💧Ось чому підтримання гідрації важливо, коли ви схильні до тривоги, але це також важливо для вашого здоров’я в цілому.

💧Більше того, вода має природні заспокійливі властивості. За даними Гарвардської медичної школи, вживання достатньої кількості води може допомогти вам зняти тривожність.

💧За даними Національної академії наук жінкам необхідно споживати близько 11,5 склянок (2,7 літра) рідини в день, а чоловікам – 15,5 склянок (3,7 літра).

Рекомендуємо:

✅Вживайте 11 чашок рідини щодня, якщо Ви жінка, і 15 чашок, якщо Ви чоловік.
✅Фрукти та овочі містять рідину, і це теж враховується.
✅Ви можете вживати воду та органічні розсипні трав’яні чаї.
✅Уникайте пакетованого трав’яного чаю, оскільки він може містити кофеїн.
✅Пийте воду або чай протягом дня, замість того, щоб споживати занадто багато за один прийом.

 

ЯК ЗАСПОКОЇТИ СЕБЕ В ЧАС ВІЙНИ

👩🏻‍🎨 Малювання. 💠Якщо у вас є доступ до різноманітних антистресових розмальовок, можете скористатися ними. Якщо таких нема, допоможе навіть малювання нерозбірливих каракуль на листі паперу. 💠Дітям можете запропонувати малювати їхній настрій, стан, страхи. Під час такого малювання та словесного опису малюнка дитина розвантажується та відновлюється. Тому заохочуйте це заняття.

📌Метод зображення своїх страхів та емоцій із проговоренням підходить не лише дітям, а й дорослим.

🎼 Слухати улюблену музику де можливо. Співайте. 💠А якщо ви зможете долучити й інших людей до цього заняття, то отримаєте не тільки заспокоєння, а й відчуття згуртованості та єдності.

📲 Робіть перерву у споживанні інформації. 💠Зосередьте увагу на декількох джерелах, які надають лише офіційну, перевірену інформацію. Намагайтеся не переглядати новини перед сном.

📚Читайте художню літературу, поезію. 💠У західних країнах було проведено багато досліджень, які довели, що поезія має надзвичайно позитивний вплив на нашу психіку.

🌬Метод «Дихання життя». 💠Коли у вас є нагальна потреба в тому, щоб заспокоїтись або послабити напад панічної атаки, зробіть повний вдих — затримайте дихання на три рахунки — повний видих — затримка дихання на три рахунки — повторення вправи.

 

Важливо визначити готовність дитини

до вступу в школу! 

   Батькам слід звернути увагу: якщо дитина не достатньо готова до навчання, але навчається добре – це досягається дуже дорогою «фізіологічною ціною» і виникає значне напруження різних систем організму, призводить до стомлення і перевтомлення, і як результат – розладу нервово-психічної системи.

   Що ж включає в себе психологічна готовність до навчання в школі? Важливим є те, що майбутній школяр «починається» з позитивного ставлення до школи, бажання вчитися, прагнення до здобуття знань. Величезну роль у прояві такого ставлення відіграють правильне уявлення дітей про навчальну працю та шкільне життя. Вони допомагають збагнути дітям всю серйозність навчальної діяльності та відповідально ставитися до учнівських обов’язків. Батькам треба пам’ятати це, щоб роботу в цьому напрямку будувати на перспективі радісного очікування дня, коли малюк стане школярем: постійно переконувати, що навчання в школі – це серйозна праця, унаслідок чого дитина дізнаватиметься щось нове. Не варто залякувати труднощами, що можуть вплинути на навчання. Треба пам’ятати про те, що в школі часто буває робота не цікавою, але важливою, яку потрібно виконувати, слід привчати дитину підкорятися слову «треба». Варто формувати вміння доводити почату справу до кінця, переборювати труднощі, переживати задоволення від зробленого, не засмучуватися невдачею.

Прагнення йти до школи живиться передусім пізнавальною спрямованістю дошкільника, яка розвивається на основі властивої дітям допитливості і на кінець дошкільного дитинства набирає форм пізнавальної активності. Тому батьки повинні сприяти формуванню допитливості, здатності розділяти відоме й невідоме, переживати почуття задоволення від набутих знань, радості й захоплення від виконання інтелектуальних завдань.

Розумова готовність дітей до школи не зводиться тільки до оволодіння певною сумою знань про навколишнє. Важливий не тільки обсяг тих знань, які має дитина, скільки їх якість, ступінь усвідомленості, чіткість. Саме тому важливо не вчити дитину читати, а розвивати мовлення, здатність розрізняти звуки, не вчити писати, а створювати умови для розвитку моторики, і особливо рухів руки і пальців.

Необхідно розвивати у дітей здібності слухати, розуміти зміст прочитаного, вміння переказувати, проводити зорове зіставлення. Розумова готовність визначається як умінням дошкільника розв’язувати прості задачі, робити звуковий аналіз слова або зв’язно розповідати про зображення на картинці, так і тим, якою мірою доступні операції аналізу, синтезу, порівняння, класифікації.

Є діти, які не досягають такого рівня розумового розвитку, за якого вони можуть успішно включитися в навчальний процес, зазнають у першому класі значних труднощів, навіть в умовах незалежного індивідуально підходу до них. У таких випадках очевидна не готовність до навчання.

Необхідно, щоб дитина вміла слухати дорослого і сприймати його вказівки, керуватися ними під час занять, усвідомлювати необхідність запитати, якщо завдання не зрозуміле, оцінювати свою роботу. До початку навчання у школі майбутні першокласники мають оволодіти такими поняттями: «більше», «менше», «однаково», «стільки само», «короткий і довгий», «старший і молодший»; уміти порівняти найпростіші предмети.

Вольова готовність дітей до школи означає здатність керувати своєю поведінкою, довільно спрямовувати свою психічну діяльність. саме певним рівнем вольового розвитку маленького школяра обумовлюється його здатність зосереджуватися на виконанні шкільних завдань, скеровувати увагу на уроці, довільно запам’ятовувати й відтворювати матеріал. Формуванню у першокласників відповідальності за учнівські справи, сумлінного ставлення до своїх учнівських обов’язків сприяють розвинені батьками в період дошкільного дитинства мотиви елементарної обов’язковості правил поведінки та вимог дорослих. Тому важливим завданням у період підготовки дитини до школи має стати виховання у майбутніх школярів почуття відповідальності, самостійності, організованості, готовності трудитися; формування правильних моральних уявлень, готовності поділитися, поступитися, прийти на допомогу. Обізнаність із моральними нормами, які визначають людські взаємини, здатність дотримуватись правил поведінки в колективі – надійний компас для новачка в новому середовищі.

Одне з першочергових завдань сім’ї, у забезпеченні загальної готовності дитини до школи полягає у тому, щоб сприяти її нормальному фізичному розвитку, виробленню санітарно-гігієнічних навичок, умінь самообслуговування і побутової праці. Туди входить піклування батьків про нормальне харчування малюка, загартування організму, медичне обстеження

 

Шановні батьки майбутніх першокласників, давайте почнемо підготовку до школи разом!

Пропоную переглянути за посиланням Орієнтовні правила для першокласника

 

 

 

 

Ігри з прищіпками

       Маленькі діти, як правило, проявляють набагато більший інтерес до звичайних побутових дрібниць, ніж до іграшок. Мами, знаючи це, можуть використовувати його для розвиваючих ігор з малюком. Такі заняття хороші тим, що малюк задовольнить свій інтерес до предметів і за час гри зможе дізнатися для себе щось нове. Ще одним плюсом застосування побутових дрібниць в іграх стане відсутність витрат.

Принцип ігор з прищіпками для дітей.

Звичайні прищіпки для білизни, на які дорослі не звертають уваги, для малюка є таємничим предметом. Щоб перетворити їх у засіб для розвитку мислення у власної дитини, мамі необхідно включити фантазію. Завдяки тому, що зараз прищіпки випускають різнокольоровими, зелена може легко перетворитися у крокодила, а жовта – в забавну пташку.

Однак для гри одних прищіпок буде недостатньо. Мамі потрібно буде заздалегідь підготувати картинку, в якій будуть відсутні деталі, які можна замінити прищіпками. Картинки і різні силуети можна самостійно намалювати на картоні і вирізати або ж роздрукувати на щільному папері. Гру з прищіпками обов’язково треба супроводжувати історіями.

Ігри з прищіпками – це прекрасний тренажер для пальчиків. Адже потрібно докласти чимало зусиль, щоб прикріпити прищіпку. Але розвивають вони не тільки дрібну моторику.

Користь ігор з прищіпками.

Крім розвитку дрібної моторики, за допомогою прищіпок можна вивчати кольори, рахунок, математичні уявлення, розвивати логічне мислення, творчу уяву. А з дітьми старшого віку і алфавіт можна вивчити, і цифри.

Як грати з прищіпками.

Спочатку ми вчимо дитину знімати прищіпки, це під силу півторарічним малятам. А ось ближче до двох років дитина може сам їх причіплювати. З початку з вашою допомогою, а потім і самостійно.

Які бувають ігри з прищіпками. 

Для того, щоб зацікавити малюка цим корисним заняттям, є маса ігор. Я поділяю дидактичні ігри з прищіпками на 3 види:

• прості, що не потребують спеціальної підготовки;
• гри з картонними заготовками;
• гри з роздрукованими шаблонами.

Дидактичні ігри з прищіпками.

Дидактичні ігри з прищіпками спрямовані на розвиток дрібної моторики у дітей, уяви, мислення та вміння встановлювати логічні зв’язки. Також розвиваючі ігри з прищіпками, завдяки стимуляції певних ділянок головного мозку, сприяють більш швидкому розвитку мови у дитини.

Гра «Промінчики для сонечка»

До кола з картону жовтого кольору потрібно прикріпити прищіпки відповідного кольору.

Гра «Ялинка»

Для гри знадобляться прищіпки зеленого кольору і заготовка у вигляді широкої зеленої смужки з картону.

 Завдання. Перед початком гри мама розповідає дитині віршик:

«Кілочка, зелену зрубали сокирою. 

Гарну, зелену принесли до нас в будинок. 

Але дивись, малюк, ялинка плаче.

Вона по дорозі втратила всі голки.

Давай ми їй допоможемо повернути всі голочки». 

Після цього дитина повинна прикріпити всі прищіпки на картонну смужку.

Гра «Хмаринка і квітка»

За допомогою прищіпок дитина може складати цілі картини, наприклад, як в цій грі. Для неї мамі знадобляться прищіпки зеленого, жовтого і синього кольорів і картонні заготовки (хмара, стебло і серцевина майбутньої квітки).
Завдання
Перед початком гри мама викладає заготовки на листочок і каже: «Дивись малюк, квіточка ніяк не може розпуститися, потрібно йому в цьому допомогти. Для цього квіточка потрібно полити, а зробити це може хмаринка».

Дитина повинен прикріпити до хмаринці знизу сині прищіпки. В цей час мама може примовляти:

«Капай дощику веселіше.
Нам квіточка ти полий!» 

Після цього дитина повинна прикріпити зелену прищіпку до стебла і жовті квіточки по краях його серцевини. Після того, як дитина це зробила, мамі треба її похвалити, зазначивши, що її квіточка виросла красивою.

Ігри зі скріпками

Гра «Допоможемо Їжачку»

Їжачок, їжачок, де гуляв?

Де колючки втратив?

Ти біжи мерщій до нас, Їжачок.

Зараз ми тобі допоможемо!

Допоможемо нашому Їжачку зібрати свої голки?

 Гра «Золота рибка»

Хід гри:

Рибка, рибка, що сумуєш?

Не бачити посмішки?

Без хвоста і плавників

Не буває рибки.

Гра «Зайчик»

Мерзне зайчик на узліссі,

Сховав лапки, сховав вушка.

Зайчик, зайчик, не тремти,

Лапки вушка покажи.

Гра «Збери ланцюжок»

Мета: Закріплення назв кольорів, розвиток дрібної моторики.

Ми зараз будемо збирати ланцюжки, але будьте уважні, в ланцюжку не повинно бути дві однакові скріпки разом, одного кольору.

Гра «Гусениця»

Подивіться, хто це виглядає з-за листочків? (з-за листя видно голову гусениці).

Волосата, зелена,

У листі вона ховається.

Хоч і багато ніжок,

Бігати все одно не може. (гусениця)

Ось тільки ніжок-то у неї немає? Давай зробимо ніжки з скріпок.

Гра «Сонечко»

– Подивіться, хто це прилетів на наше віконце?

– Божа корівка.

– На спинці крапочки, ніби веснянки. І вусики є, як у будь-якого жучка. От тільки чогось не вистачає?

– Лапок.

– Давай зробимо лапки з скріпок.

– А тепер відпустимо божу корівку. Хай летить на небо: (співаємо разом з дітьми)

Божа корівка,

Полети на хмарку.

Принеси нам до осені,

Те, що ми попросимо:

В город – боби,

В ліс – ягоди, гриби,

У родник – водицю,

У полі пшеницю. (Народна пісенька)

 

Агресія та злість – це ті стани, які, природно, супроводжують нас у ситуації війни. Іншими словами, це нормальні реакції на ненормальну ситуацію навколо нас.
Злість – базова реакція, яку ми проявляємо на небезпеку або іншу загрозу.
Проте, їх важливо «відреагувати», проявити, прожити.
Однією із особливостей дитячого сприйняття є те, що вони багато чого розуміють, проте відсутність досвіду або обмеженість словникового запасу не дає їм можливості це проявити. Саме тому досить часто наші діти потребують допомоги у тому, щоб конструктивно та екологічно «відреагувати» агресію.
Спробуємо структурувати варіанти, які можуть стати в нагоді:
1. Бій подушками.
Всім знайомий спосіб зігнати фізичну агресію у відносно безпечний спосіб. Кожен учасник бере «знаряддя» у вигляді подушки і скидає всю накопичену енергію та напругу.
2. Боксерська груша.
📌в якості боксерської груші можна використовувати подушку;
📌як варіант, можна «боксувати» уявну боксерську грушу, здійснюючи відповідні рухи в повітрі.
3. Папір.
📌паперові «сніжки», якими можна кидатися один в одного;
📌паперовий «феєрверк»: порівнюємо яскравий папір та розкидаємо його, наче салют;
📌папір можна хаотично рвати або зминати;
📌як один із варіантів відпрацювання, можна попередньо написати або намалювати на папері все, що злить, вербалізувати або символізувати свою агресію, а після цього порвати його, подрібнити на найменші елементи, спалити, викинути і т.п;
📌ще одним варіантом є створення колажів із подрібненого паперу, іншими словами, створення щось нового з того, що зруйноване.
4. Тупання ногами.
Можна задати ритм змагання: чим гучніше та інтенсивніше – тим краще.
5. Пластилін або тісто.
📌його можна інтенсивно розминати, вкладаючи туди всю свою накопичену енергію;
📌можна розтирати пластилін по картону;
📌запропонуйте дитині символічно створити об’єкт своєї злості, а після цього цей об’єкт знищити (роздавити, викинути, поламати і т.п).
6. «Стаканчик крику» або «мішечок крику».
Можна кричати, але лише направивши цей крик в мішечок або стаканчик. Чим більш гучний крик – тим кращий результат.
7. «Гроза».
Просимо зробити глибокий вдих. Після цього видихаємо зі звуком, на видиху гучно тупаємо ногами, хлопаємо в долоні, повторюючи грозу.
8. «Піца».
Можна використовувати рельєфний м’ячик, можна просто долонями.
Здійснюйте рухи, наче розкатуєте тісто на піцу (рухи мають бути глибокі), погладжуючи дитину «змастіть» соусом, різними динамічними рухами викладіть на тісто «начинку».
Гра цікава тим, що дорослий може мінятися з дитиною місцями і таким чином відпрацьовувати свою енергію.
9. «Ображалки».
Дорослий з дитиною стають один навпроти одного і кидають м‘яч. Кидаючи м’яч іншому, гравець називає іншого дозволеним образливим словом. Наприклад, «ти – сосиска», «ти – редиска» і т.п.
10. «Цунамі».
Дуємо на воду з максимальною силою, створюючи хвильки на поверхні.
11. «Повітряний футбол».
Використовуємо м‘ячик для пінг-понгу або кульку з пінопласту. За допомогою сили потоку повітря при видиху рухаємо м‘ячик без допомоги рук.
12. «Вітрюган».
Запропонуйте дитині набрати повні груди повітря та здути Вас. Для більшої достовірності, створюйте вигляд, що Вам важко протистояти такому повітряному потоку.
13. «Плювалки».
Гра з нашого бешкетного дитинства.
Через основу ручки можна плювати/видувати по мішені скручені паперові кульки/кісточки/намистинки.
14. «Сумо».
Запихаєте подушки під футболку собі та дитині. Дорослий стає на коліна, щоб бути на рівні дитини. Імпровізовані сумо б’ються імпровізованими животами.
15. «Боулінг».
📌пропонуємо дитині м’ячем збивати розставлені об’єкти;
📌можна персоналізувати гру і збивати те, що уособлює або провокує злість чи агресію дитини.
16. «Перестрілка».
Актуальна гра. Сумно і страшно, але маємо констатувати факт, що наші діти чули звуки вибухів або перестрілки, і так чи інакше відтворення цього досвіду буде присутнє у дитячих іграх.                                                                                                           📌можна використовувати водні пістолети;
📌можна будь-які інші з паролоновими «кулями».
17. «Соковижималка».
Запропонуйте уявити дитині, що в її руках апельсин/лимон. Дайте завдання «витиснути» цей фрукт якомога сильніше і зробити з нього сік.
18. «Бої горобців».
Дітям пропонується присісти, обхопити руками коліна. Стрибаючи боком, діти легенько штовхаються, імітуючи войовничих горобців. Якщо хтось забирає руки – він вибуває з гри.
19. Викид агресії та злості в малюванні.
Дитині пропонується набір аркушів: можна А4, можна і більшого формату. Також дитині пропонується знаряддя для малювання.
Можна просто брати олівці/фломастери і динамічно рейдати по паперу, зганяючи таким чином енергію.
20. «Дзеркало навпаки».
Гра за принципом «дзеркала». Проте у «Дзеркалі» треба відтворювати аналогічні дії, а «Дзеркало навпаки» вимагає демонстрації протилежної дії, що дозволяє дитині проявити те, що накопичується. Наприклад, «дзеркало» крутиться навколо себе, «дзеркало навпаки» може стрибати, або тупати, або танцювати.
21. «Клубок».
Пропонуємо дитині клубок ниток і даємо завдання розмотати його настільки, наскільки багато в ній злості чи агресії. Коли дитина вирішить, що достатньо клубка розмотано – даємо завдання якнайшвидше його змотати.
22. «Сухий душ».
Для вправи необхідно кілька учасників.
Один стає всередину, інші стають навколо нього. За командою всі учасники за допомогою пальців, починаючи з голови до п’ят, здійснюють спадаючі рухи, які імітують рух води зверху вниз.
23. «Пружинка».
Дитині пропонується уявити, що вона стала пружинкою. Необхідно якомога глибше присісти, а потім якомога вище стрибнути. Можна повторювати декілька «вистрілів» пружинки підряд.
24. «Рубання дров».
Рубати дрова насправді не обов’язково. Достатньо моделювати процес. Продемонструйте дитина як це робиться. Подбайте, щоб в неї було достатньо місця для здійснення рухів. Запропонуйте «закидати» уявну сокиру якомога вище над головою, а коли вона внизу «розрубує» колоду супроводжуйте голосовим вигуком «На», «Ха» і т.п.
25. Ігри з піском та крупами.
📌їх можна розкидати, створюючи ефект феєрверку;
📌з піску можна будувати замки та руйнувати їх;
📌свою лють, агресію можна закопувати в піску або крупі;
📌їх можна використовувати як платформу для побудови свого альтернативного світу, в якому діють правила та закони дитини.
26. Ігри з водою.
Вода надзвичайно ефективно забирає надлишкову енергію, напругу, енергію злості та агресії.
📌воду можна переливати з однієї посудини в іншу;
📌можна топити легкі пластмасові фігурки і спостерігати як вони «вистрибують» з води;
📌як варіант, можна струменем води збивати порожні ємності від шампуню.

Більшість варіантів підійде і дорослим!

Скидаємо агресію в конструктивний спосіб)

 

Поради батькам щодо допомоги дітям

впоратися з тривожністю під час воєнних дій

1. Не ігноруйте й не ухиляйтесь від запитань, але не лякайте, коли будете відповідати.

2. Пояснюйте, що наша армія захищає нас. У дорослих є план. У вас також є план – обговоріть деталі, що робити в стресових ситуаціях, дайте конкретні інструкції. Поясніть, що ви йдете в більш безпечне місце, проте воно може бути менш комфортним, ніж дім, розкажіть, що зібрали необхідні речі, дайте можливість обрати, що дитина візьме із собою (так вона відчуватиме відповідальність і хоча б мінімальний контроль над ситуацією).

3. Дайте можливість висловити емоції. Скажіть, як самі себе почуваєте (боятися – це нормально, на своєму прикладі покажіть що страх – це ок, ви розумієте дитину, проте не панікуйте й будьте опорою). Потім запитайте в дитини, що вона відчуває, – дайте їй час відкритися, не наполягайте, якщо не хоче говорити.

Обговоріть, що робити із сильними емоціями, і спробуйте зробити це разом: можна плакати, кричати, стискати щось, фізично рухатися (стрибати, ходити), дихати глибоко (глибокий вдих – затримка дихання – видих, для дуже маленьких дітей ще можна дихати так, ніби сильно дмухаєш на квітку). Якщо помітили, що дитина стала панікувати – подихайте разом, випийте ковток води, обійміться. Будьте поруч, дайте знати: як тільки що – ви тут, нехай звертається до вас – вона не одна.

4. Залучайте дитину до вибору того, що будете робити. Давайте вибір із кількох варіантів: будемо дивитися мультик чи помалюємо? Пограємо в цю гру чи в цю?

5. У кожної сім’ї є справи, які ви щодня робили разом – продовжуйте їх робити, це дасть можливість дитині на чомусь концентруватися, трохи поверне відчуття спокою. Якщо ви робили руханку зранку, а ввечері дивилися пізнавальні відео – продовжуйте.

6. Коли слідуєте з дитиною в сховище, поясніть, що кожен герой казок та мультиків проходить випробовування на сміливість і долає різноманітні перешкоди. Пригадайте казки, які читали дитині, мультики, які ви дивилися разом, і згадайте, які там були випробовування. Це допоможе дитині зрозуміти неунікальність ситуації й запустити механізми адаптації.

7. У сховищах холодно або душно, тісно, темно. Але у всіх людей є уява! Пограйте з дитиною в гру “а вигадаймо щось кольорове, щось дивне, щось з вухами й інше”. Так можна зменшити вплив депривації (психічний стан, коли немає змоги задовольняти деякі основні (життєві) психічні потреби достатньою мірою впродовж тривалого часу.

8. Коли лунають вибухи та постріли, а ви в укритті, можна з дитиною уявляти великі крила янголів (фей тощо), що боронять наших воїнів та допомагають їм нас захищати.

9. Коли в дитини виникають запитання, як ми можемо допомогти, – малюйте з малечею малюнки підтримки та публікуйте їх у соціальних мережах. Так дитина побачить і відчує, що вона теж робить щось важливе.

10. Фізичні ігри, дихальні вправи, навчання, вивчення іноземної мови теж допоможуть організму стабілізувати психічну систему після дезорганізації воєнним станом.

 

 

Дітей дуже приваблюють ігри з водою.

В теплий сонячний день, можна організувати ігри з водою на свіжому повітрі, наливши у миску.

1. Кораблик з шматочка льоду

Для виготовлення кораблика вам будуть потрібні:

– пластиковий стаканчик – трубочка для коктейлю з гофрованої верхньою частиною – скотч – ножиці – кольоровий папір – дирокол

2. Зігніть трубочку і закріпіть її за допомогою скотча в стаканчику так, як показано на фото нижче.

2. Налийте в скан воду і поставте його в морозилку для того, щоб вода замерзла.

3. Після того як вода перетвориться на лід, дістаньте його з стаканчика.

4. За допомогою ножиць і дироколу зробіть з кольорового паперу вітрило і закріпіть його на кораблику.

5. При виготовленні кораблика можна використовувати підфарбовану фарбами воду, тоді він вийде ще красивіше.

2. Пошук скарбів

Ще одна  забава – пошук “скарбів” в шматку льоду. Вам знадобляться будь-які дрібні предмети: черепашки, камінчики, намистинки, фігурки тварин, льодяники і т.п. Щоб предмети були рівномірно розподілені в шматку льоду, заморожувати їх треба шарами і підбирати для гри предмети різної щільності (ті, які тонуть у воді, і ті, які плавають на поверхні).

Якщо ви будете слідувати інструкції, у вас вийде ось такий гарний шматок льоду зі скарбами.

Витягувати скарби дитина може за допомогою теплої води, молоточка, солі, зубної щітки. Ще цікаво використовувати для заморожування скарбів підфарбовану воду.

3.Налий і відміряй

Переливати і відміряти воду, використовуючи, звичайно, чистий домашній посуд, – чудове заняття для малюків не тільки вдома, а й на пляжі. Збирайте пластмасові баночки, пляшечки з-під ліків, глечики і т. Д. Малюки люблять грати з водою, особливо коли не треба боятися її розлити і що-небудь забризкати.

 

 

 

 

Навчаємо дитину поважати тих, хто навколо

У наш час дуже важливо навчити дитину поваги до інших людей. Діти нерідко змалечку стикаються з багатьма жахливими речами, у результаті втрачаючи базові життєві цінності. Дорослим годі цілковито контролювати середовище, у якому зростають їхні діти, але їм до снаги навчити молоде покоління правильної й шанобливої поведінки.

Брак у дітей поваги до людей навколо часто стає проблемою для батьків. Досить важливо навчити дитину поважати інших людей, оскільки це не тільки стане для неї основою, на якій базуватиметься спілкування з ними, а й формуватиме в неї самоповагу. Якщо ви прагнете навчити свою дитину поваги до інших людей, скористайтеся наведеними нижче порадами.

Як навчити дитину поваги

• батькам дуже важливо самим поважати свою дитину. Напевно, ви чули просте правило: коли ви шануєте інших – вас теж починають поважати. Шануйте своїх дітей. Приділяйте їм якомога більше своєї уваги, дослухайтеся їх – тільки так ви дасте зрозуміти дітям, як важливо поважати інших;
• діти завжди вчаться у старших. Щоб навчити дитину гарних манер, ви самі маєте їх виявляти. Дитину можна навчити говорити фрази «будь ласка» і «дякую» тільки за умови, що ви самі їх використовуєте. Загалом навчити дитину ввічливості батьки можуть тільки тоді, коли самі поводяться ввічливо;
• не завжди потрібно, щоб дитина думала або відчувала те саме, що й ви. Незгода з людиною не означає неповаги до неї. Ви можете пояснити дитині, що саме вважаєте правильним, але не варто нав’язувати їй свою думку. Дитина може не погоджуватися з вами, але при цьому поважати вас;
• реагувати на ситуації – це добре, але надмірно реагувати – погано. Щоразу, коли ситуація потребує від вас суворості, виявляйте непохитність. Однак не застосовуйте крик або образи. Запам’ятайте: дитина вчиться у вас. Якщо гримати на неї, у майбутньому вона обов’язково чинитиме так само. Ви можете виявляти суворість у вихованні дитини, але при цьому поважати її;
• дайте дитині змогу зрозуміти її межі. Встановити межі для дитини – досить важливе завдання батьків. Якщо дитина не слухається вас – обговоріть межі допустимої поведінки. Дитина завжди прагнутиме більшої свободи, але поважатиме обмеження, якщо розумітиме їх;
• дуже важливо хвалити дитину, якщо вона демонструє гарну поведінку. Щоразу, коли дитина виявляє шанобливу поведінку вдома або на вулиці, скажіть їй, що ви пишаєтеся нею. Це стимулюватиме її поводитися так само й надалі

 

Прості способи розповісти

дитині про емоції

Коли батьки говорять про емоції, діти вчаться розпізнавати їх у собі та в інших людях. Розуміння та прийняття своїх емоцій – перший крок до того, щоб навчитися управляти ними.

Усі почуття людини зводяться до чотирьох основних:

• Щастя, з яким пов’язані любов, радість, умиротворення. Це наш природний стан, коли ми займаємося чимось.
• Страх– наша реакція на різні загрози. З ним пов’язані почуття жаху й занепокоєння (страх перед примарною загрозою), безсилля й безпорадності. У тварин почуття страху може переходити в злість – це свого роду захисна реакція.
• Смутокє реакцією на втрату й розчарування. З ним пов’язані почуття горя, пригніченості й самотності. Багато людей захищаються від почуття смутку, висловлюючи при цьому злість.
• Злість– реакція на зовнішню або внутрішню загрозу. З нею пов’язані роздратування, фрустрація й лють. Коли людина не помічає почуття злості, вона може спрямовуватися всередину, переходячи в депресію або нечутливість.

Як навчити дитину розуміти свої емоції? Просто спостерігайте за її почуттями й почуттями інших людей, пояснюйте їх дитині без осуду. Так дитина навчиться розпізнавати свої емоції та емоції тих, хто її оточує.

Протягом дня шукайте можливості приватної розмови з дитиною про емоції, визнайте її почуття:

• «Ти виглядаєш засмученою»;
• «Ти не можеш усидіти на місці! Напевно, ти схвильована!»;
• «Я розумію: ти почуваєшся безпечніше, коли знаєш, що буде відбуватися. Я теж»;
• «Я чую тебе! Тобі не подобається шпинат, і ти не хочеш його їсти».

Коли ви говорите з дитиною про емоції, постарайтеся утриматися від зауважень. Замість цього ставте запитання, щоб шляхом роздумів навчити її розуміти свої емоції. Наприклад, ви можете ставити такі запитання:

• «Якщо ти розлютився на свого друга, що ти можеш зробити?»
• «Якщо ти гніваєшся на мене, що ти можеш зробити?»
• «Якщо ти розлютився через те, що твоя іграшка зламалася, що ти можеш зробити?»
• «Коли ти приймаєш більш правильні рішення: коли гніваєшся чи коли спокійний?»
• «Що допомагає тобі заспокоїтися, коли ти розгніваний?»

Коли ви з дитиною бачите, як плаче інша дитина, поставте їй запитання:

• «Цей хлопчик виглядає нещасним. Як ти думаєш, чому він засмучений?»
• «Як ти думаєш, що він хоче?»
• «Як ти думаєш, ми можемо йому чимось допомогти?»

Такі питання вчать дитину співчуття. Наприклад, коли батьки вголос при дитині розмірковують про те, що відчуває чи що хоче її молодший брат, дитина розвиває співчуття до брата, і взаємини між ними стають ближчими. Коли батьки читають маленькій дитині книги й розмовляють з нею про те, що відчувають інші діти, вона стає більш дружелюбною й менш агресивною у ставленні до своїх однолітків.

    Коли батьки визнають, що емоції – це важлива частина повноцінного життя, і позитивно говорять про емоції, діти вчаться розпізнавати й висловлювати їх. Це стає першим кроком на шляху до того, щоб навчитися керувати своїми почуттями.

 

 

Вплив сучасних мультфільмів на психіку дитини

У свідомості дорослого мультфільм – це те, що призначено для дітей. Але не всі мультфільми корисні. На жаль, часто трансльовані сьогодні мультфільми побудовані етично, психологічно чи педагогічно безграмотно і можуть нести небезпечні для дитини наслідки!

Дитина всю інформацію сприймає у вигляді образів. Із цих образів, як із кубиків, вона будує свою модель світу. Не секрет, що часто некерована агресивна поведінка дітей, пов’язана з копіюванням ними поведінки героїв популярних мультфільмів.

Тому підбираючи мультфільм для дітей, будьте вибагливими, якщо ви завантажуєте незнайомий мультик – не полінуйтесь подивитися його спочатку самі, а вже потім пропонуйте до перегляду дитині. 

Ознаки «шкідливого мультфільму»: 

1. Колір. Головні герої розфарбовані яскравим, ядовитим кольором. Цей прийом експлуатує здатність дитячої психіки реагувати на все яскравіше. Тому від початку до кінця мультфільму персонаж веде маленького глядача, куди захоче, не даючи можливості відволіктися.
2. Головні герої агресивні, вони прагнуть завдати шкоди оточуючим.

Декілька рекомендацій для того, щоб перегляд приніс малюкові більше користі, ніж шкоди: 

* Час, проведений дитиною біля екрану має суворо дозуватися, по можливості без винятків. Лікарі-офтальмологи рекомендують для дітей до 4-х років – не більше 20 хвилин на день, для дітей 5-6 років – 30 хвилин.

* Дивіться мультфільм разом із дитиною, обговорюйте зміст побаченого після перегляду. Якщо у маленького глядача виникають якісь питання, неодмінно поясніть йому і в свою чергу запитати дитину: «А як би ти поступив на місці головного героя?»

Раджу такі як: «Бембі», «Король Лев», «Фіксики», «Чаггінктон», «Кролик Петрик», «Супер літаки», «Сезон полювання» – вони про доброту, дружбу, взаємовиручку і дають позитивне уявлення про світ і моделі поведінки у ньому.

Підбираючи мультфільми для перегляду, переконайтеся, що якість зображення хороша, інакше не уникнути проблеми із зором, та й задоволення від мультика буде не те.

 

 

Що робити зі страхами дитини?

Що таке дитячі страхи, напевно, знає кожен. Більшість з них з віком минають, деякі залишаються, але не нагадують про себе, а деякі навіть у дорослому віці заважають. Проте дитячі страхи – це цілком нормальне, переборне явище, і те, як швидко ці страхи минуть, залежить від якості батьківської підтримки.

В першу чергу, не слід забороняти малюку озвучувати те, що той чогось боїться. Він повинен мати можливість висловлювати свої тривоги і переживання, в тому числі і негативні. Завдання батьків при цьому – максимально допомагати йому подолати реальні і уявні небезпеки.

Психологи наголошують на типовій батьківській помилці, яка породжує надмірні тривоги: на звичці лякати дітей, котрі погано поводяться, що прийдуть злий бабай, сірий вовк, чужий дядя, Баба Яга і заберуть їх! Так, дійсно, згадуючи дитинство, майже кожен зараз пам’ятає погрози батьків, що буде, якщо не з’їсти кашу або історії про того, хто заховався у темній кімнаті чи на горищі. І проблема в тому, що подібні погрози від найближчих, котрим діти довіряють найбільше, звучать дуже реалістично, а помножені на дитячі яскраві фантазії і наївність, посилюються і нерідко супроводжують малюка і в старшому віці.

Батьки для дитини найближчі і найрідніші люди, від них малюк найбільше очікує підтримки і розуміння, довіряє їм, розраховує на їх захист у всіх страшних ситуаціях. Тому, якщо погрожують батьки чи бабусі і дідусі, у дитини виникають суперечливі почуття: з одного боку, вона любить рідних, довіряє їх словам та авторитету, a з іншої сторони – такі слова змушують її сумніватися у всьому і у всіх, породжують недовіру. І це легко пояснюється: слова “прийде злий бабай і забере тебе” завідомо брехливі, тож побачивши, що ніякий бабай не приходить, дитина бачить, що її обдурили. І тут же з’являється розуміння, що раз покарання не буде, слухатися батьків не обов’язково. Разом з цим малюк розмірковує: “Чому моя мама готова віддати мене бабаю? Я ж її люблю, хіба вона мене не любить?”

Завдання батьків – не заперечувати страхи дітей словами “ти боягуз, висоти не слід боятися”, а заохочувати їх розібратися в них і зрозуміти, що загрози нема: “темрява – це просто відсутність світла, у цій кімнаті нема нічого того, чого не було вдень, монстрів чи привидів не існує”

Корисно також долати страхи разом з дітьми: за руку заходити в незнайоме темне приміщення, тримати в руках мишеня, гладити собаку, показуючи власним прикладом, що боятися не варто.

Пам’ятайте, що не треба панікувати і занадто перейматися психічним здоров’ям дитини, якщо зіткнулися з такою проблемою. Це черговий етап розвитку малюка, який необхідно просто пережити разом з ним, показуючи підтримку і готовність завжди прийти на допомогу.

Подоланий спільними зусиллями страх – це запорука самовпевненості дитини і віри в її сили та можливості.

Бажаю душевного спокою і гарного настрою!

 

 

7 способів розвитку

позитивної поведінки у дітей

Батькам украй важливо навчити дитину позитивної поведінки, оскільки це допоможе їй у майбутньому досягти життєвого успіху. Навчаючи дитину такої поведінки, батькам необхідні послідовність дій і уважність, але насамперед ключем до успіху у цій справі є їх готовність використовувати позитивний підхід у вихованні дитини.

Щоб розвинути в дитини позитивну поведінку, дотримуйтеся таких рекомендацій.

1. Подавайте позитивний приклад

Оточення – ефективний засіб для розвитку в дитини необхідних навичок. Саме оточення визначає відмінності між поведінкою людей і тварин. І тому від середовища, яке ви створюєте для своїх дітей, залежить те, чого вони навчаться.

• Дитина бачить усе, що ви робите, і в усьому наслідує вас. Показуйте їй позитивний приклад, не скаржтеся, не сваріться у її присутності.
• Якщо ви створите й підтримуватимете в родині гармонійну й позитивну атмосферу, це формуватиме в дитини відповідну картину світу, яка залишиться з нею на все життя.

2. Приділяйте увагу

Слухайте дитину, не перебиваючи й не засуджуючи її. Це дуже важливо, тому що коли дитина бачить, що ви її слухаєте, вона відчуває, що її слова мають цінність.

• Дитині може бути важко впоратися з тим, що вона не здатна висловити деякі свої почуття.
• Якщо ви перебуватимете поруч із дитиною й надаватимете їй підтримку, це допоможе їй подолати страх, занепокоєння й недовіру.

3. Тримайте своє слово

Дитяча логіка проста: діти розуміють тільки «так» і «ні». Дорослі, кажучи «можливо», ускладнюють ситуацію.

• Якщо ви пообіцяли дитині на вихідних зводити її в зоопарк за те, що вона буде весь тиждень вчасно вчити уроки, вам потрібно дотриматися свого слова.
• Таким чином, дитина розумітиме необхідність виконувати дані зобов’язання й довірятиме вашим словам.

4. Будьте обережні

Щоб сприяти безпеці дитини, вам потрібно класти деякі речі в правильних місцях.

• Діти завжди шукають, із чим можна погратися, тому часто беруть ваші речі.
• Не потрібно сварити дитину за те, що вона грається вашими речами. Просто тримайте деякі речі поза зоною її досяжності. Якщо ви сварите дитину, це може викликати в неї негативні почуття, і вона може захотіти знову взяти ту чи іншу річ.
• Будьте ввічливі, відучуючи дитину брати ваші речі.

5. Навчіться говорити «ні»

Говорити «ні» дитині буває важко, але набагато важче змінити її вперту поведінку.

• Не погоджуйтеся на всі прохання дитини. Зробивши це, ви формуватимете в неї неправильне розуміння життя.
• Коли ви в чомусь відмовляєте дитині, вона розуміє, що повинна запитувати вашого дозволу, поважати вашу думку й дотримуватися встановлених правил.

6. Не вказуйте

Не вказуйте дітям, що їм потрібно робити. Дайте їм трохи свободи – і ви будете здивовані результатом.

• Надмірне моралізування може мати для дитини зворотний ефект. Радьте, а не вказуйте.
• За допомогою цього дитина вчитиметься приймати власні рішення, брати відповідальність за свої вчинки, ставатиме самостійною.

7. Не навішуйте ярлики

Називаючи дитину неслухняною, дурною або навішуючи на неї будь-які інші ярлики, ви викликаєте в неї негативні емоції. Так ви не мотивуєте дитину поводитися краще, а тільки занижуєте її самооцінку.

• Якщо ви прагнете, щоб дитина краще вчилася, розкажіть їй про переваги успішного навчання. Не тисніть на неї, натомість м’яко поясніть, що ви від неї очікуєте й чому.
• Підвищуйте самооцінку дитини. Це сприятиме її кращій поведінці.

         І, нарешті, тренуйте терпіння. Це перше правило для батьків, які використовують методи позитивного виховання. Неможливо виховати дитину за один день, але з часом ви зможете розвинути в неї позитивну поведінку.